Посестри. Часопис №40 / Пісня III (із другої книги)

Усі ми над Фортуною безвладні –
Тож оглядайся на колеса задні,
Бо гріш ціна зрадливій тій богині –
Відніме завтра, що дарує нині.

 

Не вір в багатство і його могутність,
Ніхто не певний за свою майбутність;
Фортуні навіть давності замало, –
3 торбами пустить, і пиши пропало.

 

А ті, що дружбу вірну пропонують, 
Твоє багатство – не тебе шанують;
Його не стане – і покажуть спини,
Як тіні щезнуть при згасанні днини.

 

Фортуна носить на очах пов’язку,
Дурманить многих, як дарує ласку;
Тому-то дехто й кирпу задирає
І вже, дивись, людей не помічає.

 

Затям, що скарб у Талані: людині
Подбати слід, щоб у тяжкій годині
Могла собі щось залишити кожна,
Що навіть доля вкрасти неспроможна.

 

Лиш доброчестя – скарб твій і клейноди,
Бо вража сила не завдасть їй шкоди,
Вогонь і повінь не страшні раптові;
Дари всі інші – завжди випадкові.