Посестри. Часопис №4 / Передчуття війни

01.01.2022

Львів

У Львові почуваєшся трохи спокійніше, ніж у Києві. Зустрічали Новий рік у барі "Пструг", у компанії Великого Князівства Литовського: білоруси, поляки й українці. Бракувало хіба когось із країн Балтії. У Львові годують смачно і вміють робити затишок. Вийшли надвір із Галею і танцювали під вуличних музик. Не можу пригадати мелодію. Що це було? Щось дуже романтичне і надихаюче. Усі навколи дивилися і плескали.

Новий рік зустріли на площі Ринок під мій улюблений Postmodern Jukebox. Біля Опери було не проштовхнутися, а на Ринку на Ратуші бамкав годинник, і це було символічно. У чаті друзі бажали одне одному миру в новому році. Щастя і миру. Білоруси кричали “Живє Бєларусь” з різних кутків площі, поляки пили крафтову горілку. На них були капелюшки, які світилися наче гірлянди.

06.01

Боярка

Друге Різдво. Їздили в гості до батьків Галі. Зайшла розмова про те, чи не краще продавати житло і перебиратися у Львів. Путін уже збирав війська минулої весни, але тоді, як і зараз, це виглядало як залякування. Якщо й так, то це вже запізно робити. Крім того, я не хочу їхати звідси. Цю двоярусну квартиру я довго вимріював і щойно минулого літа доробив ремонт у другій ванній кімнаті. Ми з сином поставили там умивальник і повісили дзеркальну шафу. До того я півроку обкладав пахучою сосновою вагонкою дві мансарди і паралельно писав книжки. Ми створили затишок, і я не хочу це продавати навіть під загрозою втрати. Це мій дім.

09.01

Крюківщина

У телеграм-чат київських інвесторів прийшов чоловік, який закликає всіх готуватися до війни. Його назвали провокатором та проігнорували. Київ та область, як і вся Україна, будуються шаленими темпами. Ще п’ять років тому на місці, де ми живемо, було поле. Тепер тут нове містечко з усім, що потрібно для життя. Ціни ростуть, на новобудові, якщо пощастить, можна заробити навіть по тисячі доларів за метр упродовж року. Інвестори злітаються зі Сполучених Штатів, Німеччини та Ізраїлю. Приходила в гості знайома ріелторка Світлана. Вона ходила на мій літературний курс, каже, що в грудні люди вкладали гроші в нерухомість як божевільні. Вона сама закрила одну з угод на чотириста тисяч доларів.

10.01

Крюківщина

Не варто було йти надвір у мороз у самій футболці, аби викинути сміття. Захворів, а в середу треба їхати до Олівця [студія українського телебачення] на запис ефіру. У Казахстані спалахнули протести, президент Токаєв закликав ОДКБ увести війська, хоча це не зовнішній напад, а цілком внутрішній конфлікт.

12.01

Київ

Захрип, але поїхав на запис програми “Обличчя” із Анною Іваницькою.
Цього дня в Женеві відбулися перемовини делегацій Росії та НАТО. Ультиматум Росії не прийнято. Почуваюся піднесеним. Читав про події перед Другою світовою війною, коли керівництво Франції та Британії віддало на поталу Гітлерові Чехословаччину. Цікаво, що тоді не одні німці поживилися її територією, хоч і не надовго.

14.01

Крюківщина

Прокинувся — і до новин. Уночі зловмисники зламали низку урядових сайтів. Жирний слід Кремля. Кажуть, що вкрали базу клієнтів компаній, які займаються автострахуванням. Таким чином росіяни зможуть знати, де живе кожен автомобіліст, і використати це під час репресій.

15.01

Крюківщина

Кілька годин сидимо без світла: буря спричинила пожежу на підстанції у Василькові. Дуже багато населених пунктів на Київщині теж у темряві. Близько шостої електрику включили. Через запланований ремонт обіцяють, що світла не буде також у понеділок та середу. Матвій каже, що Львів накрила гроза зі снігом, громом та блискавками. На найближчі тижні не обіцяють сильних морозів: удень -3 +1, уночі -3 -5. Поки що погода за нас: перша половина зими виявилася доволі теплою, хоча до Нового року були морози. Гривня почала різко падати – до продажу понад 28,08 у Приваті. Рубль теж похилився після новин про безрезультатність перемовин НАТО та Кремля.

Планую писати книжку про повоєнний Львів 50-х років. Якби вдався детектив, то було б дуже добре. Маю цікавого детектива, хлопчика-єврея, який не знає про те, хто він. Читаю спогади Філіпа Сендса, Остапа Тарнавського, матеріали очевидців на сайті львівського музею “Територія терору”. Ще треба багато дослідити, щоби вивчити епоху. Розпитував батька про той час, багато законспектував.
 

16.01

Крюківщина

Говорили з кумом Толіком, каже, що Путін уже зробив для України велику шкоду, бо своїми погрозами війною забирає в людей упевненість у майбутньому. Економіка може постраждати від цього. Наразі біля східних кордонів чимало техніки, але військовий персонал десь окремо ховається від холоду. На лютий прогнозують різке зростання в наших краях епідемії вірусу типу омікрон.

[Син] Матвій заробив трохи грошей і хоче інвестувати їх у металошукач. З мене — усього лише придбати джип, і тоді ми вдвох зможемо швидко відбити гроші, бо будемо знаходити скарби. Поговорив із Кирилом, нашим другом, який давно займається пошуками з металошукачем, передав усе Матвієві. Кирило пообіцяв позичити свій металошукач, але ентузіазму в Матвія поменшало. Все одно, вважаю, це хороша ідея: свіже повітря, фізична праця і трохи азарту. Запланували початок авантюри на травень. Вибираю джип.

22.01

Київ, лівий берег

Автомобіль друга Юри, купе “Рено Меган”, після поїздки до Львова поламалося: полетіли гальма і навіть ручник, не працює добре опалення. Наш евакуатор до Львова в разі війни поламався, одним словом. Ремонт не буде швидким.  Крім того, росіяни можуть зруйнувати мости через Дніпро, там можуть бути страшенні корки, тому цей варіант евакуації з Юрою виглядає не надто надійним. Запасного варіанту в мене немає. Лишатися в селі під Києвом теж небезпечно. У нас немає бомбосховища. У моїй новобудові взагалі немає підвалу, це новий проект і нам подавали це як перевагу: немає щурів та вогкості. А ще — величезні вікна, багато сонця і горішній поверх під дерев’яною мансардою як бонус.

01.02

Крюківщина

ЗМІ писали, що Путін вирішив перенести вторгнення “ближче до весни”. Звідки вони про це знають? Але звучить дуже погрозливо і дико як на ХХІ століття в Європі. Мене вражають ці сюрреалістичні контрасти в новинах: новий космічний телескоп і таємниці будови Всесвіту, нові вакцини, квантовий комп’ютер і результати футбольних матчів. А по сусідству: “Напад на Україну Кремль переніс ближче до весни”. Зрештою, якщо абстрагуватися, то що тут такого, чого не було в попередні століття?

З’явилися матеріали, що Путін нападе саме після завершення зимової олімпіади у Пекіні. Мовляв, комуністичний лідер Сі Цзіньпін попросив російського диктатора не псувати йому свято. Знову ж таки: хто був цьому свідком, крім них обох?

06.02

Крюківщина

Нині неділя, у [дружини] Галі сильна мігрень. Українські ЗМІ перепощують матеріали західних про те, що Київ захоплять за 72 години, Росія влаштує маріонетковий уряд, а для зламу спротиву утворять концентраційні табори.

Я купив нарешті коліщатко для душової кабіни. Як це буває, серед численних коліщат саме мого не було. Останнє було міцно прикріплене стяжкою до вітрини. Продавчиня відмовлялася мені його знімати. Але нині я побачив нового продавця у відділі коліщаток, і він виявився більш люб’язним. Усе полагодив. Перед тим замовив новий насос для пральної машини, бо старий за 9 років випрацював свій ресурс.

Замовив складаний ніж. Зробив список речей, які слід взяти з собою в разі евакуації. Ніколи не можна забрати все, що хочеш. Моя бабця Лариса, яка народилася в Донецьку й пережила війну, казала, що слід завжди мати мінімум речей, аби за ними не шкодувати в разі термінового переїзду.

07.02

Крюківщина

У супермаркеті "Фора" мало покупців у понеділок. Апельсини по 34 гривні, за знижкою — 27 грн. Смачний хліб власної випічки 19-37 грн. Якщо взяти три упаковки по пів кіло спагетті “Барілла”, то ціна буде 29 гривень замість 32. Це трохи більше долара. На “ковідну тисячу” ми з Галею купили два квитки до театру на Подолі. Вистава за твором Андрія Куркова “Сірі бджоли”, підемо 30 березня. Це історія про війну на Донбасі і двох старших чоловіків по різні боки зіткнення.

Прочитав неймовірну історію про молоду пару ветеранів війни з Росією: вони з 17 років на війні, вона — навідниця-операторка БМП, він гранатометник, втратив ногу на війні, мають дитину. Вона мріє в’їхати до окупованого Донецька на своїй бойовій машині.

08.02

Крюківщина

Пресконференція Макрона і Путіна. Російський диктатор бреше, зокрема стверджує, що Російський уряд не має жодного стосунку до приватних воєнних компаній, які грабують Малі. Макрон говорить загальні речі: треба домовлятися, Росія — європейська країна, ми раніше могли домовлятися... Путін говорить тезами, які вже звучали під час виступу з Орбаном: вимоги Росії ігнорують (насправді відмовили), Україна відмовляється виконувати Мінські домовленості (ще б пак), збиткується з Порошенка (надамо йому політичний притулок). У такий спосіб Путін показує росіянам переваги своєї незмінності, адже західні лідери змінні і мають зважати на свій електорат, а йому це не потрібно, він може зосередитися на погрозах і війні, його виборці його не контролюють. І, певно, чимала кількість цих виборців цілком ним задоволена.

09.02

Крюківщина

Російські військові кораблі, перекинуті з інших морів, починають навчання у Чорному морі, великі райони закриті для судноплавства і комерційних перевезень. Російський Союз офіцерів у відставці оприлюднив заяву проти війни з Україною. У Білорусі завтра мають початися навчання з російськими військами.

Зеленський пообіцяв видати смартфони пенсіонерам віком від 60 років. Усі обговорюють слова Путіна, звернені до України: "Нравится — не нравится, терпи, моя красавица". Російський МЗС пропонує роззброїти Україну та змусити її відмовитися від оборонних союзів, щоб "запанував мир".

Я нині зробив 9 слайдів для лекції "Сюжет та конфлікт у художніх творах". Завтра буду читати на Літосвіті по зуму.

11.02

Крюківщина

Учора провів двогодинне заняття з офісу “Літосвіти”, бо в нас був черговий ремонт електромережі. Слухачі курсу дуже цікаві й талановиті, отримав дві тисячі та задоволення. Друге заняття заплановано на 12 травня.

24 лютого маю онлайн-презентацію книги з Інститутом нацпам'яті, а 25 — зустріч у Києві в книгарні, будемо говорити про [мій роман] “Магнетизм”.

Вибираю автомобіль, але не можу зробити кроку далі. Дивно. Читав статтю, де експерт вважає, що все стане зрозуміло до 20 лютого. Тобто, наступні два-три тижні будуть вирішальними.

14.02

Львів

Були нині з Галею на Голосківському цвинтарі. Погода чудова: близько 5 тепла, сонячно, на деревах є бруньки, птахи загалом цвірінчать, а дятли довбуть. Цвинтар умиротворює. Тут лежать три мої бабці: Лариса, Аня, Валя (я називаю її бабцею, хоч вона друга дружина мого діда Миколи, який теж тут лежить). А ще тут похована мама, учора були треті роковини.

Юра написав, що хоче їхати з Києва до Львова у п'ятницю. Толік сказав, що вони тимчасово перебираються на правий берег Києва. Посол Пристайко сказав, що Україна могла б відмовитися від членства в НАТО, українці сказали, що цього не буде. Зеленський сказав, що 16 лютого [дата можливого нападу Кремля, яку озвучили західні розвідки] буде Днем єднання й закликав усіх олігархів, які втекли, повернутися до України впродовж 24 годин.

15.02

Львів

Стрітення. Нині-завтра обіцяне вторгнення. Люди жартують: “Давай уже після вторгнення”. Це доповнює давно відомий український мем про бажання працювати та особливості українського народного планування: давай уже після свят. Випустили жартівливий календар свят і вторгнень. Прогнозовано, що танки можуть пройти тільки по мерзлій землі, бо хто ж їм по скопаному дасть...

Українці рятуються в гуморі від дуже похмурих погроз війною, які линуть із Північного Сходу.

Курс гривні після вчорашнього падіння на 50 копійок піднявся нині на російських новинах про початок відведення військ, хоч його не підтверджують розвідки та спостерігачі.

Канцлер Шольц у Москві намагається зрозуміти, що саме змушує Путіна вдатися до погроз війною. Бо озвучені причини не дають йому такого розуміння. Гадаю, слід мати окремих фахівців із лексики та квазі-мови Путіна. Він-бо оперує з точки зору власного світу та ідей, які часто дуже далеко відходять від дійсності, при цьому примудряється на ділі не втрачати цього зв'язку. Бо інакше б усі його дії були так само божевільними. Хоча...

16.02

Львів

Учора почалася DDoS атака на сайти більшості банків, портал державних послуг “Дія” тощо. Школу Матвія замінували, він повернувся додому раніше цілком щасливий. У парку Франка почали робити нові доріжки – виглядають надійно. Я ще пам'ятаю, як понад двадцять років тому робили старі. Прочитав, що Путін після відмови Заходу швидко вдовольнити його ультиматум вирішив давити Україну загрозами війни: мовляв, тут ніхто не захоче інвестувати в житло і бізнес, якщо на кордоні завжди стоятимуть війська.

Нині День єднання, усюди вивішено прапори. Досить багато офіціозу поміж справді щирих проявів. У телеграм-канал моєї київської поліклініки прийшло відео, як лікарки в білих халатах у холі співають український гімн. І мені здалося, що вони це робили щиро.

Слухали промову Байдена про Україну: чітка підтримка, застереження Путіну, намір захищати цінності західного світу. Але мені видається, що це продукт для внутрішнього споживання. Захід дивиться на Україну як на щось “за склом”.

Нині +7-8 градусів тепла, зима була на диво теплою, що додатково захищає нас від нападу важкої бронетехніки. Жартують, що підбитий танк вагою сорок тонн можна здати на брухт по 8 грн за кілограм. Тобто за 14 тисяч доларів. Цього вистачить на кількарічний джип. Буде на чому їздити з металошукачем.

18.02

Львів

Проводжав рано-вранці Галю на київський поїзд. Він на Підзамчі стоїть лише одну хвилину: 6:07-6:08.
 

Сьогодні на окупованих територіях оголосили евакуацію населення до Росії. Кремль не відводить війська від кордонів, хоча 15 лютого заявляв, що навчання нібито закінчені, і навіть показував ешелони, які їдуть на північ та схід. Це виявилося черговою брехнею.

Усе досить похмуро. Нині виступав Байден і сказав, що тепер уже напевно Путін ухвалив рішення про напад, але дипломатичні канали ще відкриті. На 24 лютого запланована зустріч держсекретаря Блінкена та міністра закордонних справ Лаврова.

Ні в кого немає сумнівів, що саме Путін схвалив зрежисовані теракти в Донецьку (автомобіль) та Луганську (газогін). Перед війною в Грузії Кремль так само заздалегідь евакуював [осетинів] через Рокський тунель. Мовляв, щоб не заважали військовій техніці.

У західній пресі пишуть, що у Києві вже, найімовірніше, є інфільтровані російські спецпризначенці, у керівництві України чимало шпигунів та тих, хто співчуває Кремлю.

Дуже багато невизначеності: мені важко зрозуміти, як правильно чинити. Чи слід наймати авто і вивозити акордеон, картини, нагороди, книжки, фотографії, інструменти?

Хочу написати книжку з ілюстраціями: ось мій диван на третьому поверсі, а ось — путінська ракета у розрізі. Ось як вона влаштована, ось чому вона летить. Ось той, хто дав наказ на її запуск. Я ціную свій затишок, як і кожен українець. Книга має називатися якось так: "Путін проти затишку".

20.02

Львів-Київ

Повертаюся до Києва. Поїзд “Інтерсіті” заповнений молоддю, яка відпочивала на вихідних у Львові. Їдуть до Києва на роботу. Усі спокійні, поруч сусідки обговорювали враження від Львова. Не чув розмов про погрози від Росії та можливу війну. Працює буфет. У Львові був у гостях у кумів. Кум Тарас казав, що в нас не може бути такого як, наприклад, у Сирії – бомбардування, руїн – бо сирійці, мовляв, і раніше жили погано. Я йому сказав, що вони були колись точно такою ж країною, як ми зараз: мали торговельні центри, бібліотеки, кінотеатри та басейни, кав'ярні, театри та ресторани. І що є багато таких, хто теж вважає нас "дикими" або – у глибині душі – такими, що заслуговують на війну.

Нині написали з Українського культурного фонду, що проект про Підзамче, в якому я маю працювати, пройшов технічну стадію відбору. Це дуже важливий етап. Учора у Львові давав інтерв'ю для українського радіо Лондона.

21.02

Крюківщина

Подзвонив мій тато, сказав, що не прийме нас, якщо ми будемо тікати. Мене не дуже здивувала ця новина. Тато завжди поводився егоїстично. Під час останньої поїздки я лишив гроші та документи сину Матвію, трохи речей зоставив у гаражі. Хоча він біля аеропорту, тож у разі бомбардувань теж може постраждати як стратегічний об'єкт.

Нині прокинувся і думав першу мить, де я, бо за тиждень звик до зйомної квартири у Львові. А тепер побачив нашу красиву люстру, що звисає з високої балки. Її було важко вішати, бо наша драбина до неї не діставала. Ми поставили її на козла, я стояв на драбині, а мій майстер Сергій тримав її.

У чаті інвесторів більше про політику, ніж у чаті ЖК: тут про парковку, настільні ігри, ремонти, недоробки забудовника. Ловлю себе на відчутті, що маю тваринний глибокий хтонічний страх до мордору. Путін грається людьми, як пішаками на шахівниці.

Скидаю скріншоти новинної стрічки в телефон з показовими заголовками. Нині ще одна фраза "Селище Щастя після російських обстрілів з окупованих територій без води, тепла та світла". Росіяни подужали забрати у Щастя світло і тепло.

Післязавтра йду на тренінг ПЕН з надання першої допомоги.

22.02

Крюківщина

Коли Путін нервово виголошував свою сповнену ненависті промову про Україну, я захотів морозива і їв чудовий пломбір львівської фабрики – із шоколадною глазуррю. Путін змалював загрозу від України такими фарбами, що я очікував, що він зараз оголосить нам війну. Але натомість він фактично визнав факт того, що його війська знаходяться на окупованих територіях, а кремлівські радники керують там життям.

Це виглядало нелогічно. Як зачитувати звинувачення у страшному злочині, а натомість у кінці вигукнути “То й хай так буде!”. Російський диктатор казав про геноцид, про київський режим і загалом занурювався в українські справи значно глибше, ніж цього можна було очікувати від очільника сусідньої держави. Було очевидно, що тема України дуже дотикає і хвилює Путіна. Він періодично судомно зітхав і ледве стримував свої пальці від рухів на столі.

За вчора ми викинули багато справді непотрібних паперів та речей, хоч я вважав раніше наше помешкання зразком порядку. Прикро жити під військовою загрозою, коли нам треба ще стільки всього зробити. Розвинутий світ розробляє вакцини від раку, запускає приватні кораблі в космос та бореться з глобальним потеплінням. А Путін, як п’ятсот років тому Московське царство, захоплює території.

Нині говорили з другом Юрою, він може в будь-який момент отримати виклик до військкомату, бо має мобілізаційне розпорядження першої черги. Мій військкомат у Львові, тож у разі початку війни мушу прибути туди.

23.02

Київ

Були з Галею на тренінгу з першої допомоги в новому офісі ПЕН-клубу: лофт-стиль, чудова локація на Подолі. Вони ще не розпакували речі, але дуже щасливі. Я пообіцяв, що якщо до 15 травня все буде в порядку, то я подарую на кухню кавоварку. Чому виникла саме ця дата? Важко сказати.

Учора ходили з Галею гуляти в поле. Взуття влипає, земля насотана вологою, ледве вилізли. Путінські танки не пройдуть. День чудовий, +10 і сонце.

Залежно від того, що читаєш у новинах, різко змінюються плани. Російська Рада Федерації дозволила використовувати війська за кордоном, зрозуміло, хто перший на черзі. Настрій змінюється від піднесеного, коли зупинили сертифікацію Північного Потоку, до пригніченого, коли Путін фактично заявив, що хоче окупувати всю територію Луганської та Донецької областей. Українці вклали туди дуже багато коштів на розвиток, щоб показати, яким буває майбутнє з Україною і без неї. Мене запрошували до Краматорська і Маріуполя минулого року – навесні та восени – і я був здивований, скільки там відремонтованих вулиць, спортмайданчиків, затишних місць та кав'ярень. Тепер усе це під великою загрозою.

У російському посольстві в Києві спочатку спалювали папери, а тепер оголосили про евакуацію.

Поетка Олеся Мамчич, яка зараз живе у Кракові, питала, що я передчуваю. Бо раніше добре передчував, але тепер у мене всередині все стиснуте, наче я видихнув і не можу вдихнути повітря. Проте нині ми жили ніби звичайним життям: я заповнював документи на під'єднання до обленерго, бо наш житловий комплекс побудував нову електричну підстанцію. Ще треба заповнити форму на стипендію в Ісландії. Це було б дуже добре.

24.02

Крюківщина-Київ-Житомир-Вінниця-Хмельницький-Тернопіль

Цієї ночі добре спав: найкраще за останній час. Мене розбудив дзвінок Юри о пів на шосту ранку. Він сказав два слова: “Збирайся! Почалося!” Ми з Галею спустилися зі спальні вниз і почули два далекі глухі вибухи. Сімейна пара, яка мала їхати з нами, відмовилася, бо не могла повірити у війну.

Ми взяли тільки одяг по сезону, гроші та документи, аптечку. І я ще прихопив саперну лопату, похідну пічку та металеву фляжку з казанком. Вони знадобляться в разі, коли мене викличуть до війська.

Українці вивозять домашніх тварин. Коли виїжджали з Києва, куди заїхали по ще одного знайомого, Ігоря, то бачили людей, які несли клітки з птахами, покриті тканиною, переноски з котами. Хтось ніс гітару. Столицю узбіччям покидали люди на електричних самокатах, рідше — на велосипедах.

На Хмельниччині стояли в черзі за пальним, спостерігали, як люди часом довго вибирали на касі, що вони хочуть, капризували й затягували час. Вони теж іще не усвідомили війну. І я зрозумів, що й сам довго не повірю в неї. Ми залишили в помешканні все: власні книжки, картини, нагороди.

Весь шлях – величезний дорожній корок. У маленькій, фактично двомісній машині нас четверо і ще багато речей поміж нами. Допомогли витягнути авто бабусі з дідусем. Вони вивозили в безпечні місця онуків, зупинилися на узбіччі, аби діти сходили в туалет, але земля засмоктала їхній бусик.

Українське радіо вражає: ведучі під обстрілами ведуть передачі і надихають на боротьбу. Чую знайомі голоси: Вадим Карп’як був членом журі “Книги року Бі-Бі-Сі”, з Іриною Славінською бачилися вчора на тренінгу з першої допомоги. Періодично передачі перериваються, бо ведучим і персоналу треба йти до бомбосховища.

Заночували у селі на Тернопільщині в Ігоря, за яким поверталися до Києва.

01.03

Львів

Матвію поставили брекети на нижню щелепу. Він жаліється, що дуже тисне. Процедуру було заплановано на минулу п’ятницю ще місяць тому, але клініка закрилася через постійні повітряні тривоги. Хтозна, як тепер обслуговувати ці брекети.

03.03

Львів

Перші дні шукаємо друзів, які залишилися в небезпеці, і намагаємося їх витягнути. Переконуємо, що треба їхати, знаходимо житло. Жінки з дітьми не повинні звикати до обстрілів. Ми з Галею працюємо як міні-логістичний хаб разом із психологічною допомогою: дізнатися, як справи, переконати, знайти водіїв, рейси, житло, проконтролювати, нарешті зустріти й видихнути. Є люди, які ефективні у звичайних умовах, але в стані шоку впадають у ступор. Їм потрібна допомога.

Вночі о другій у Львові була повітряна тривога. Місто не бомблять, лише в перший день війни було кілька ударів по військових об’єктах області. Нині бомба з російського літака упала на приватні будинки за кілька сотень метрів від нашого дому на Київщині. Загинули люди, в будинку пожежа. Кажуть, що літак збили над Ірпенем.

У Львові наше бомбосховище розташоване в будинку, в який під час Другої Світової вже потрапляла бомба. Він був відбудований і зовні стилізований під старовину. У підвалі там кузня, у ній два виходи. І власник Анатолій запрошує людей. З нами троє котів, усі сусіди тут знають одне одного.

На диво, платіжні карти працюють і їх приймають у більшості великих крамниць, хоча деякі продавці приватних магазинчиків, у яких я купував продукти, хотіли б отримати оплату тільки готівкою. Продукти у Львові є, хоч асортимент не такий великий, як завжди. У великих супермаркетах, куди люди приїжджають на авто, багато порожніх полиць. Розбирають крупи, хліб. Решту можна купити.

Вулицями ходять озброєні автоматами патрулі, перевіряють документи. Коли на мого квартиранта та його дівчину впала підозра, їх обшукали та викликали поліцію. Люди в місті стривожені, усі бояться ворожих диверсантів.

На Головній пошті, куди я зайшов, щоб отримати рекомендованого листа, крім мене була лише одна відвідувачка. Але на нас не звертали уваги: всі співробітниці швидко курсували туди й назад і говорили по телефону.

Багато біженців. На кордоні черги на десятки кілометрів.

Христа на каплиці Боїмів зняли, фонтани-статуї на площі Ринок огорнули конструкціями, які мають захистити ці крихкі твори від вибухових хвиль. Вікна пивниці картинної галереї навпроти укріпили мішками з піском.

Виявляється, сьогодні день письменника. Ми живемо у Львові в моїй квартирі в центрі міста з Галею, нашою подругою Олею, її семирічною донькою Ярославою. Ми письменники, тож обійнялися. Попередні вісім днів пролетіли як один.

05.03

Львів

Давав по зуму інтерв’ю для словенської газети “Діло” журналістці Ніні. Говорили про те, як осмислити російську пропаганду, як підтримати переклади наших книжок. Про письменників та митців в Україні під час війни. Говорили про те, що українська культура, культура української нації — картини, архіви, митці — можуть бути знищені.  Ми говорили англійською годину і втомилися, просто емоції били через край.

Зустріли з поїзда нашу подругу із Запоріжжя Таню Савченко на прізвисько Фіш. Прикро, але про неї ми зовсім забули. Фіш привезла важку сумку, повну яблук, і пляшку з водою. Хтось сказав їй, що у Львові дефіцит води. Руки в неї були замерзлі й тремтіли. Фіш була дезорієнтована і переживала за домашнього кота, якого змушена була випустити надвір. Лишила в хаті відчинене вікно і корм. Її приватний будинок у селі неподалік Запорізької атомної електростанції. Бачила танки, чула вибухи в селі неподалік. Питала, чи в нас не стріляють. Таня перекладає з японської, чеської, але ніколи не була за кордоном і не хоче виїжджати. Ми поселили її у Львові, її взяла на квартиру письменниця Настя Левкова.

07.03

Львів

Усі кажуть, що час став минати дуже швидко. Оля купила в "Метро" дорогі цукерки, про які давно мріяла — три упаковки. Усіх пригостила. Кум Юра перевіз свою родину з Київщини за кордон і повернувся до нас, зварив чудовий борщ на ребрах. Я навчив його, як накладати турнікет. Зараз усі дуже швидко і дуже багато вчаться новому: як пристріляти автомат, як надати першу допомогу, як запустити ракету з імпортного протитанкового комплексу. Нині сусід Одік купив десь багато скотчу — зараз це дефіцит. Утрьох із сусідами ми взяли драбину і клеїли великі вікна в нашій кам’яниці хрест-навхрест. Цим вікнами уже 130 років, і вони пережили дві світові війни. А тепер — третю. Не хотілося б, щоб вона стала світовою, хоч у неї вже так чи інакше залучений цілий світ.

Коли розривав скотч, то помітив, що роблю це ручкою “Арт-готелю” у Вроцлаві, куди їздив на фінал “Ангелуса” минулої осені. Цей час видається дуже далеким. Ніби галактика, на яку дивиться космічний телескоп. У стрічках новин дуже великий контраст між новинами науки та цієї війни. Там збільшили щільність інформації на ДНК ще в кілька тисяч разів, а тут російські пілоти розбомбили хлібозавод у містечку Макарові на Київщині, загинуло 13 осіб. Саме звідти наша Оля та її батьки. На щастя, їм вдалося виїхати.