10.11.2022

Посестри. Часопис №33 / Нова Земля

Ми прямували поруч у сторону автозаправки
світанком нового року, перш ніж по снах розбігтись.

Без жодного слова й доторку, я простодушно прагнув

неспішно іти, подовжуючи і променад, і відстань.

Були хорошими зайчиками, хоч ніс уже й занімів її.
Гріли вуха, бесідуючи про епос Давньої Індії.

Вдома у стані просвітлення вітав мене телевізор,
показуючи ранкову сяйливу акторську мармизу.

Далі у мене був сон, а в завірюхи – імпреза.
Наслідки роздивляюся радісний, хоч і тверезий.

Сніговик бовваніє, як монастирський стовпник.
Рівень ласки такий, що...
Краще, експерте, змовкни!

Я в шкаралупі тíла – той ще міцний горішок,
хай навкруги й шістнадцять тисяч ґьорлфрендів
Крішни.

Причаєно дух незламний ношу по міських теренах.
Біла terra
incognita, я обраний із нечисленних!

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Лешкевич А. Нова Земля // Посестри. Часопис. 2022. № 33

Примітки

    Loading...