Посестри. Часопис №30 / «ті двоє чужих…»

ті двоє чужих

навіщось придумали залізти в криницю біля клубу

знали що можуть

а інші не здатні

чи просто хотіли вразити дівчат

 

їх відмовляли

але один впертюх таки наполіг

спершу ловко перебирав руками й ногами

та раптом шубовснув каменем

 

довго його не було

поки бігали чи за мотузкою чи за драбиною

(тато не пам'ятав)

він каламутив воду глибоко під землею

як жаба в молоці

 

а коли виліз звідти

не було лиця на ньому —

так тато й сказав

 

мораль цієї історії була зрозумілою навіть дитині

не слід вихвалятися

не слід ризикувати даремно

але я ще довго

боявся дивитись у відро

щойно діставши його з криниці

щоб не побачити замість свого

чуже лице