Посестри. Часопис №30 / «пам'ять настільки очистилась…»

пам'ять настільки очистилась

що стало видно суничну галявину

на самому дні

і чорноокого малюка

який збирає армію до сірникової коробки

липкими від солодкої крові руками

 

шур-шур шур-шур шур-шур

марширують солдати

 

увага зависає над ними 

як загрозливий лискучий дрон

кидаючи тінь згадування на сиваво-зелене покривало

на вирвані з корінням пні довкола 

на сяйливе суничне озеро що розтеклося довкруги й далі —

на джерело в Безодні на горішину над яром — 

доки не захлинається в сутінках непам'яті

 

мама каже мені —

для жуків то тюрма

й викидає коробку

я ридма ридаю

 

тато щоб заспокоїти

бере на руки й підкидає підкидає догори

над головою понад деревами на саме небо

туди де в кутку галявини валяється сонце

— пробитий м'яч

що втрачає світло 

 

я заходжуся сміхом

тато каже мені —

ти золото

 

чи я іще літаю чи вже сплю?

 

дрон упав біля коробки

вислухáти безнадійно заспокійливе шарудіння

шур-шур шур-шур шур-шур

 

я прокидаюся в сорочому гнізді