Посестри. Часопис №29 / Гельдерлін 

«І ось стається те, чого я хочу». Трава, 
світило, кошик, повний плодів, волає хтось
про послугу останню: візьміть це місто схарапуджене, 
ці крила мурів, Макбета повісьте, хай ллються 
вина цієї ночі. Іду, бряжчить залізо в лісі  
гніву, драбину приставляю, злазить із 
соломою в волоссі. Поглянь на дерев’яного Христа,  
стилетом страхає небо. Мені вручає стріли, 
пера півня. Натягую свій лук, пустиня, Віфлеєм,
кров, ще раз обертаю знаки зодіаку.