Посестри. Часопис №27 / Підлисся

Шуми, вітре, шуми, буйний,
На ліси, на гори,
Мою журну неси думку
На підлиські двори.

Там спочинеш, моя думко,
В зеленій соснині,
Журбу збудеш, потішиш ся
У лихій годині.

Там ти скаже дуб старенький,
І єдин і другий,
Як там жив-єм, ще маленький,
Без журби, без туги.

Там ти скаже та соснина
Й всяка деревина,
Як там грало серце моє,
Свитала година.

У садочку соловійчик
Щебетав пісеньки,
Розвивав ми пісеньками
Літа молоденькі.

Там колодязь студененький,
А дуб воду тягне;
Не так щастя, як той води
Моя душа багне.

Підлисецька горо біла!
Як тебе не бачу,
Так ми тяжко, так ми сумно,
Що трохи не плачу.

Веселая сторононько!
До серця припала,
Душа тебе, як милого
Мила, забажала.

Там то любо, там солодко,
Весело і мило!
З миленькою у любощах
Вік би ся прожило…