Посестри. Часопис №232 / Ярмарок див

Диво звичайне:

те, що навколо діється стільки звичайних див.

Диво звичне:

гавкання в тиші нічній

невидимих псів.

Диво одне з багатьох:

хмаринка легенька й мала,

а здужає затулити тяжкий і великий місяць.

Кілька див у одному:

вільха, відбита в воді,

і те, що перевернута зліва направо,

і те, що росте там кроною вниз

і зовсім не сягає дна,

хоча вода й міленька.

Диво на порядку денному:

вітри, досить слабкі й помірковані,

поривисті в час буревіїв.

Диво перше-ліпше:

корови є коровами.

Друге не гірше:

той, а не інший сад

з тієї, а не іншої кісточки.

Диво без чорного фрака й циліндра:

розпурхані білі голуби.

Диво, бо ж як це іще назвати:

сонце сьогодні зійшло о третій чотирнадцять,

а зайде о двадцятій нуль один.

Диво, яке не так дивує, як мало б:

пальців на руці насправді менше, ніж шість,

зате більш, ніж чотири.

Диво, лиш роззирнутися:

всюдисущий світ.

Диво додаткове, як додаткове все:

те, що немислиме —

мислиме.