Посестри. Часопис №232 / Колонка для ZBRUCH'а

я знаю лиш дуже прості слова

для дуже простих речей

а тут от довкіл – реальність нова

як повінь дурна тече

у ній не тону та ковбашуся так

немов в ополонці гівно

о де мої крила? чи хоч би літак –

я звідси звалив би давно

я звідси злиняв би як та акварель –

кудись в паперовий ліс

бо тут мені в мозок устромлено дрель

і свердлять його наскрізь

бо тут карнавал їбанутих мас

і свято дурних овець

увесь неокортекс вимер як клас

і світом пішов пиздець

я знаю лиш дуже прості слова –

ну «хуй» там «пизда» і теде

їм добре пасує реальність нова

і всьо шо у нас впєрєдє