Посестри. Часопис №230 / Похорон
«так раптом, ну хто б міг подумати»
«нерви і куриво, я ж йому говорив»
«та так собі, дякую»
«розгорни ці квіти»
«у брата теж серце не витримало, то, мабуть, родинне»
«з цією бородою ніколи б вас не впізнала»
«сам винен, постійно встрявав у щось»
«мав виступати той новий, щось я його не бачу»
«Казек у Варшаві, Тадек за кордоном»
«ти одна молодчина, що взяла парасольку»
«що з того, що він був серед них найздібніший»
«прохідна кімната, Баська не захоче»
«добре, він був правий, але то ще не привід»
«з полакованими дверцятами, вгадай, за скільки»
«два жовтки, ложка цукру»
«не його то справа, і нащо воно йому було»
«тільки блакитні й самі малі розміри»
«п’ять разів, і ніхто не озвався»
«ну нехай, міг я, але ж і ти міг»
«добре, що хоч у неї було тепленьке місце»
«ну, не знаю, може, родичі»
«ксьондз викапаний Бельмондо»
«а я ще з цього боку цвинтаря не була»
«снився мені тиждень тому, щось мене насторожило»
«дочка та нічогенька»
«всі там будемо»
«висловте вдові від мого імені, маю ще встигнути на»
«а все-таки латиною звучало більш урочисто»
«було, минуло»
«до побачення»
«може б це десь на пиво»
«подзвони, поговоримо»
«четвіркою або дванадцяткою»
«я в той бік»
«нам туди»
