Посестри. Часопис №23 / Лампочки

Довго тицяли пальцями скрикували від подиву

доки не зрозуміли що саме так виглядає смерть

 

Ця величезна риба зі скляними очима

з могильними плитами замість луски

що вона забула в їхньому місті

хіба ж воно пішло під воду

 

Тепер за вікнами найстрашніше

цей грейпфрутовий звук дотикань луски зі склом

ці пусті очиська неначе протези

кого вони видивляються

 

Чи помічають вони миготіння світла

від маленьких лампочок що трусяться під столом

наче від перепаду напруги

що без упину питають одна в одної

 

Може ми давно померли

може нема чого боятися

може ми вже давно померли