Посестри. Часопис №222 / [премудрості]

і

дар мовчання не гірший

від дару мов але

продавець дзеркал

всоте виходить з кімнати понурий:

правнуки славних прадідів

знов упізнали в собі тільки погане

і не побачили вітру

що в тілі речей тече

 

іі

рахубу деревам розним вчинили до нас

і найпізніших птахів хтось уже сполохав;

навіть в замковій шпарині немає місця

ще для одного погляду

 

можливо найбільше знання –

відмовитись від знання

можливо найкраще прохання – «не дай мені»