Посестри. Часопис №22 / Поезія

Кожного вечора, кожної ночі
Стукіт у груди. Відкриєш — вокзал.
Кожного вечора, кожної ночі.

 

Стукіт у груди. Відкриєш — вокзал,
Потяги йдуть, новобранцями повні,
Сірі дівчата перонні, безмовні,
Сухість війни на акаціях.
О, ніч як страх,
Чорновокзальний птах!

 

Там, де з могил проростають багнети,
Ходять шинелі безрукі. Дивись:
Там, де з могил проростають багнети,
Ходять шинелі безрукі наскрізь;
Тихо ворушаться рани незрячі,
Сірі дівчата, вологі, тремтячі,
Пестять шинелі руками беріз.
О, запах кіс!

 

Кожного вечора, кожної ночі
Серце висмоктує з плоті життя
Образи, запахи, згустки пророчі — 
Серце поета із плоті життя.
Сірих акацій стручки перезрілі,
Соком просякнуті пори беріз
Серце стискає устами. І в тілі
Товпляться поштовхи сяючих сліз.