Посестри. Часопис №219 / Утопія

Острів, на якому все проясняється.

 

Тут можна стати на ґрунті доказів.

 

Нема шляхів, крім під’їзного шляху.

 

Кущі аж угинаються від відповідей.

 

Тут росте дерево Правильного Здогаду

з розплутаним одвіку віттям.

 

Сліпучо просте дерево Розуміння

при джерелі, що зветься Ах Он Воно Що.

 

Чим далі в ліс, тим ширше відкривається

Долина Очевидности.

 

Якийсь найменший сумнів розвіюється вітром.

 

Невикликане відлуння бере слово

й охоче виясняє таємниці світів.

 

Праворуч – печера, в якій лежить сенс.

 

Ліворуч – озеро Глибокого Переконання.

Правда відривається від дна й легко сплива на поверхню.

 

Над долиною височить Непорушна Певність.

З її вершини відкривається Суть Речей.

 

Незважаючи на принади, цей острів безлюдний,

а дрібні ступаки, що помітні на берегах,

всі без винятку звернені в напрямку моря.

 

Так, ніби звідси всі лише відходили

й без вороття зникали у глибинах.

 

В неосягненному житті.