Посестри. Часопис №219 / Усмішки

Світ більше вірить зору, аніж слуху.

Мужам державним личить маска сміху.

Сміх означа, що не втрачають духу.

Хоч гра складна і вигоди розбіжні,

непевний результат – завжди то втіха,

коли їх зуби щирі й білосніжні.

 

Їм слід чоло привітно виставляти

на перемовах чи аеродромах.

Рушати жваво, легко виглядати.

Той в стрічі, той в прощанні руку тисне.

Без усміху ніяк не обійтись їм

при об’єктивах та людських огромах.

 

Дантисти у служінні дипломатам

видовищну виконують роботу.

Прихильних кутніх та різців зичливих

не має в мить критичну бракувати.

Ще в днях живемо не таких щасливих,

щоб на обличчях бачити журботу.

 

Братерське людство – мріється фантастам –

для усмішок планету зробить домом.

Це вже навряд. Тоді усяк політик

не мав би усміхатися так часто.

Хіба що як весна прийде чи літо,

без поспіху й нервозної судоми.

В людини невесела вдача власна.

Таку чекаю – й тішуся завчасно.