Посестри. Часопис №213 / «горло пляшки вогнестрільною зброєю...»
горло пляшки вогнестрільною зброєю
стирчало між балками на забутій пристані
вона повстала з пивної піни
шквалом в сім балів її винесло на поверхню
з давних часів це місце оминають військові кораблі
ще не народився я
твій батько
мій батько
дід і прадід
але далекий чоловік – я знаю – зійшов з трапу
кинув якір тут і саме звідси починають рости
іржаві коріння мого роду
генеалогічна шхуна тягнулася до хмар
бермудськими парусами
та все намагалась зірватися до небесного плавання
шифр у пляшці відправив мій син
і тієї ж миті мій батько
дід і прадід
а знайшовши я впізнав власний почерк
коли повернувся до міста
коли повернув на місце якір
протягом усього життя волочив його за собою
повинен був передати сину
але закопав у землю
аби залишитись тут і вирости наново
хлопчику мій
твій батько стане сильним деревом
білим деревом я проросту з забутого моря
