Посестри. Часопис №21 / Цуценя з назвиськом НЕ

Причепилося до мене,

переслідує мене

цуценя, немов шалене,

із назвиськом дивним НЕ.

 

От сьогодні – встав я зранку,

гарно вмитись намір мав,

швидко виніс воду з ґанку,

рушничок у руки взяв...

 

Цуценя – шугись під ноги,

круть туди-сюди хвостом...

Я за ним – і вже з дороги

тільки курява стовпом!

 

Не умився, не наївся

і бабусі не спитав,

а хтозна-куди й подівся,

був – загув, немов розтав...

 

Якби НЕ не заважало,

я б на річці не корпів,

наловив би риб немало –

щук, пліток і коропів.

 

Через нього не спіймав я

ані рака за півдня.

Скаламутило Застав’я

бешкетливе цуценя.

 

Ясна справа, через нього

підняла бабуся крик:

– Покараю тебе строго, –

не сказавши, з хати зник!

 

– Я б наївся, я б умився,

я б вернувся на обід,

я б не зник, а відпросився,

як ото онукам слід.

 

Цілий день ви б не журились,

не шукали б скрізь мене,

якби зранку не з’явилось

цуценя з назвиськом НЕ!

 

Скрізь воно, куди не ткнуся,

з ним – лиш прикрощі одні.

Вже й лягати спать боюся,

щоб не снилося мені.