Посестри. Часопис №20 / «Муранов височіє...»

Муранов виcочіє

на шарах помирання

фундамент спирається на кістку

підвали у вирвах

спорожнілих від крику

 

Було не було є як є

 

Є спокій розчищених стогонів

чорна заграва околілого вогню

міцно стоїть Муранов

на могилі пам’яті

більшість листів доходить

 

Було не було є як є

 

І я як він випхнутий

на поверхню попелу

під зорі з товченого скла

 

Було не було є як є

 

хотів би я просто мовчати

але мовчачи брешу

 

хотів би я просто йти

але йдучи топчу

Muranów góruje
na warstwach umierania
fundament wsparty o kość
piwnice w wyrwach
opróżnionych z krzyku

Było nie było jest jak jest

Jest spokój jęków uprzątniętych
czarna łuna zdechłego ognia
mocno stoi Muranów
na pochówku pamięci
większość listów dochodzi

Było nie było jest jak jest

I ja jak on wydźwignięty
na powierzchnię popiołu
pod gwiazdy z tłuczonego szkła

Było nie było jest jak jest

chciałbym tylko milczeć
a milcząc kłamię

chciałbym tylko iść
a idąc depczę

© Copyright by spadkobiercy Jerzego Ficowskiego