Посестри. Часопис №199 / «сестроньки, братики, що нас так тягне, одначе...»

сестроньки, братики,

що нас так тягне, одначе,

 

не робити кроку тоді, коли

цього було б достатньо,

не добивати блістер,

хоча любимо його тріскання

 

що мене ділить –

що мене збирає докупи –

 

вісім років тому я бачила,

як чувак у кутаїсі хвицнув собаку,

щодня думаю про це