Посестри. Часопис №194 / Епітафія

Тут спочиває старосвітська, наче кома,

дещиці віршів авторка. Їй спокій від утоми

земля надати зволила, і то дарма, що труп

до жодної не входив із літературних груп.

Та й ліпшого нічого її склеп не чепурить,

ніж ці римовані рядки, сова та подорожник.

Дістань із кейса електронний мозок, подорожній,

над долею Шимборської задумайся на мить.

Заблизько я, щоб снитися йому.