Посестри. Часопис №193 / Із кожним вислуханим словом
Так-так, із кожним словом світ навколо нас змінюється. Закриті в собі, ми губимо пульс власної природи, втрачаємо відчуття навколишнього світу, відчуття ж часу стає оманливим і підлим. Слова, які надходять до нас, оживляють та підживлюють.
Саме тому ми обрали назву нашого випуску із вірша Кшиштофа Чижевського, в якому читацький зір бачить картину розростання тиші, в якій звучить людський голос:
а він тим часом струни знімає з ліри роздає книги
віршам прикладає палець до вуст возносячи тишу
кожен може в неї ввійти і щось сказати
з кожним вислуханим словом
росте його слава
Український поет Максим Бородін підкреслює людське бажання – може, навіть інстинктивне – сприймати й повідомляти, слухати й говорити:
а ми плачемо
наче діти
мама каже
ще будуть титри
а потім ще коротка історія
такий собі
ролик
для тих
хто все проспав
і не зрозумів
навіщо кохав
чи не кохав
зовсім
В оповіданні Зоф’ї Налковської «Професор Шпаннер», опублікованому до щорічної дати пам'яті Голокосту, авторка майже телеграфним стилем малює жахливу картину нелюдського режиму, який навіть виробляв мило із трупів. Події з минулого століття промовляють до нас заради нашого майбутнього, але – чи історія хоч колись когось навчила?
Світлана Бреславська у статті «Краків Богдана Лепкого» розповідає про видатного українського письменника, який став частиною краківського академічного й мистецького світу:
На меморіальній дошці в дворику відділу полоністики зазначено, що поет і професор Ягеллонського університету був речником «польсько-українського зближення», і це лише невелике визнання заслуг класика української літератури на шляху до зміцнення добросусідських відносин між нашими народами.


