Посестри. Часопис №183 / Winter Soul

змиритись з зимою як з віком чи з тілом

набрати контрастності і білизни

лишитися з тими що не відлетіли –

лишитися з ними..

лишитися в них..

тримати в заначці вогонь і приправи

пухові перини і грубі светри

мов скнара дивитись на чай і на каву

і дозу подвійну

ділити на три

зима – затяжна катаракта на вікнах

зима – летаргія нейронних мереж

та тіло під снігом живе непомітно

і сніг оживає

і дихає теж

і білим по білому пишуться вірші

і чорним по білому креслиться шлях –

це все що по собі ми лишимо іншим

в промерзлих наскрізь понятійних полях