Посестри. Часопис №180 / Фрашка про Касю і Аннусю (LXXVII)

Аннуся і Кася, обидві пластичні і гарні,

Мої намагання пручатися полум’ю – марні.

Їх жести і рухи безжально смертельні – 

Тортур моїх корінь солодких і вічно пекельних.

Сидіти з двома водночас – то добірна зневага,

Очам моїм кара: кому віддаси перевагу.

Аннуся, здається мені, красивіша за Касю,

Та Кася гарніша за неї. Не знаю, здавайся!

І кожна з тих панночок мила, чарівна і зграбна,

Розмова у кожної мудра і дивно єдвабна.

Я знаю одне: що обох я безмірно кохаю.

Чи може так бути? Не знаю. В любові згораю.