Посестри. Часопис №180 / Фрашка до Касі (LXXV)

Мій цілунок був як постріл, моя здобич гожа,

І тому він був медовим, з хвиґи-миґи схожим.

Та важка була відплата, бо цілу годину

Терпів люті я тортури за легку провину.

 

Жодних поступок не знала, ніякі благання

Не спиняли зливу лайки та образ буяння.

Та найбільш було дошкульним те, як витирала

З губ медових смак цілунку. Мов отруту мала.

 

А красуні все пасує, від прикрас до крові.

Навіть лють твоя лиш множить сили у любові.

Все ж твоє гарячкування так мене вразило,

 

Що язик мій, так огидний, ніби жовчю вкрило.

Тож, якщо ти так караєш кохання несите,

Урочисто обіцяю більш так не робити.