Посестри. Часопис №18 / «Колись між любов’ю й ненавистю...» 

Легше, бо війна таки почалася… 

Катерина Калитко, «Менше ніж за добу до початку війни…» 

 

 

Колись між любов’ю й ненавистю  

були ліс і будівлі. 

Тепер ліс поламано і будівлі спалено. 

Між любов’ю й ненавистю ходимо навпростець. 

Ясність така раптова, що не всі встигають замружитись 

і лягають, осліплені, у садах на окраїнах. 

А ті, що встояли, мають вуста, ніби медом заліплені 

і повторюють лише слова любові й слова ненависті. 

Так, 

ми – посланці пласкої землі, наш єдиний словник – це 

словник антонімів. 

Вибачте всі, хто чекає від нас нюансів, хто приїхав сюди 

робити кольорові фото. 

Ваші зусилля підуть намарне, як намарне пішли 

вінки наших надій, роки збирання каміння, розмови 

за низькими столами на ясно освітлених сценах. 

Вибачте. Ось наш рентгенівський знімок. На ньому –   

кості і плоть. Іншого нині з собою не маємо.