Посестри. Часопис №177 / «Чудовий, тому що неоднорідний». Репортаж про польську присутність на «Lviv BookForum 2025»
Львів пробудився 3 жовтня, й відлуння кроків на вулиці Коперника засвідчило відродження славетного «Форуму видавців» – книжкового ярмарку та міжнародного фестивалю «BookForum». Традиційно поруч із українськими літераторами й журналістами у заходах взяли участь і польські гості. І хоча жовтнева прохолода не змогла замінити традиційного форумівського теплого вересня, відвідувачів подій і ярмарку все ж зібрало чимало.
Варто щиро собі зізнатися, що позначка «офлайн» біля назв дискусій, авторських зустрічей і презентацій почала вселяти надію на справжнє відродження книжкової виставки у Львові, значення якої важко переоцінити. Із 1994 року ця подія почала згуртовувати навколо себе видавців, письменників, критиків і науковців. Разом із «Форумом» виросло покоління активних культурних менеджерів, які зараз ведуть за собою багато важливих фестивалів та проєктів загальноєвропейського значення. Під оновленою назвою «BookForum» із 2018 року книжкова виставка й літературний фестиваль вітає гостей із усіх куточків світу. І ця наша ретроспектива невипадкова. Адже замість відкриття організатори вирішили поговорити про відповідальність перед буттям, про Львів, який відкритий для України та світу. А квест-ретроспектива Форуму випробувала новачків і ветеранів у їхній обізнаності в історії цієї важливої події.
Спеціальним гостем цьогоріч став Джим Ловлесс, мотиваційний спікер і автор популярної книжки «Іди туди, де страшно. І матимеш те, про що мрієш». Під час публічного інтерв'ю 5 жовтня автор поділився своєю технологією успіху та враженнями про візит до України. Участь у фестивальних подіях також взяли письменники зі Словаччини, Німеччини, Хорватії. І велика дяка їм за солідарність із українськими колегами.
У фестивалі взяла участь лавреатка Нобелівської премії Ольга Токарчук, яка звично гостює на українських фестивалях і з великою повагою відгукується про український літературний процес. У розмові, яку модерував перекладач української літератури Марцін Ґачковський, вона обговорила зі Софією Андрухович присутність нової енергії в літературі – енергії нашої складної доби, воєнного часу й постійної присутності загрози не лише для українців, але й для усього світу. Ольга Токарчук доречно зазначила, що тепер «людина набагато більше належить до спільноти, в якій виросла і з якою живе, а якщо літературу розглядати як надзвичайно складний і витончений спосіб спілкування індивіда з групою, з суспільством, або індивідів між собою, то в часі війни, під час загрози цей вид комунікації є надзвичайно необхідним і бажаним [...]. Тим часом художня література, в тому числі мій улюблений жанр, тобто роман, це література дистанції, це література роздумів і рефлексій, це природа... Це механізм, який, так би мовити, кристалізує те, що відбувається в широкому сенсі, витягує з цього нитки, витягує з цього сюжети… Це набагато складніший процес, аніж просто звичне засмоктування інформації або емоційне переживання цього світу».
Про eмпатію, солідарність, біль і сучасну літературу розмовляв із українськими гостями відомий перекладач української літератури Марцін Ґачковський. Цей знаний у Польщі й Україні промотор української літератури польською мовою не лише взяв слово, але й модерував окремі авторські зустрічі, фактично, він відіграв єднальну роль між українськими й польськими середовищами, чим, урешті, займається на щодень як перекладач і диктор «Українського радіо». З-поміж визначних «поєднувачів» польського й українського середовищ на Форумі цьогоріч були присутні ще знана поетка й невтомна багаторічна перекладачка української поезії – Анета Камінська та письменник, видавець, режисер, творець блискучого міжкультурного осередку «Пограниччя» Кшиштоф Чижевський.
І невипадковою стала тема розмови за участі польського письменника й журналіста Зємовіта Щерека: «Львів, Lwów, Lemberg, Львов: феномен львівськості в часи викликів». У розмові також узяли участь Володимир Кауфман, Андрій Бондаренко, Ірина Подоляк, Гаська Шиян, Григорій Семенчук і Марек Радзівон. «BookForum», вочевидь, створив важливу частину особливого духу Львова, майданчик для літераторів і видавців, перехрестя культур. Зємовіт Щерек так відповів на тему дискусії: «Що є «львівськість»? Для мене «львівськість» це усвідомлення того, що світ, у якому ми живемо, не виникає нізвідки, що жодна громада не є островом і що нам потрібні сусіди, щоби наш світ набув форми, яка не є суто автентичною, тобто безплідною і нудною. Або взагалі – будь-якої форми. Бо я взагалі не впевнений, чи культура не набридне сама собі із часом і не вистрелить собі в голову від нудьги. Львів побудований багатьма культурами та постійно був переосмислюваний. І він такий чудовий, тому що неоднорідний. І він досі розвивається. Він не стає музеєм. Бути львів'янином – це процес постійного перевершування, потрібний для того, щоби світ не був похмурим, одноманітним місцем».
«Форум видавців» не оминули й воєнні небезпеки: вночі з 4-го на 5 жовтня росіяни завдали по Львову ракетного удару та випустили велику кількість безпілотників. У місті загинули люди, зруйновані житлові та промислові будівлі. Але книжкова виставка та фестиваль продовжили роботу – попри небезпеки, осінню прохолоду – обережно, але сміливо.
