Посестри. Часопис №174 / Уявна кава
1.
невже знов починатися
невже знову ходити тим самим шляхом
хоча цього разу
в автомобільні сліди посеред лісу насипано трохи снігу
зовсім на денце
він біліє і викликає враження
що це світло від фар
що хтось ззаду їде
2.
безособові конструкції
ходити порожніми конструкціями
де дзвенить вітер
де кожен отвір
нагадує як
у конструкції була особа
розповідає як
її винесло
але без подробиць
тільки навіщо ж нам без подробиць
3.
отже вітер
дожити до такого прогресу
щоб отримати в подарунок
звук вітру в старих великих деревах
звук незгоди його і їхньої
звук обурення
збурення
хвилювання
як того що виникає
коли п’єш уявну каву
як і сьогодні
носити цей звук із собою
4.
уявну каву заварювали ми
й руки тремтіли
непосидюче чекаючи на відповіді світанків
коли нічого не можна
вийти на нічну вулицю не можна
гучно розмовляти не можна
а так хотілось іти проспектом отим біля прапора
сміятися як
сніжинки на освітленому екрані
перетворюються на ілюмінацію
зате писати можна
скільки хочеш
скільки можеш
5.
слухай ти взагалі збираєшся
дописувати той роман
про голубиний театр?
ага от війна закінчиться
й візьмуся
як воно там мало у тебе бути?
ці голуби їхній театр довгі гастролі
потім поїздка до Іспанії
й там ти закохуєшся
в учительку французької?
нічого не плутаю?
до чого тут я?
роман не про мене зовсім
не пригадую щоб я
хоч колись закохувався в учительок французької
ясно
значить нічого ти
писати не хочеш
безвідповідальний
як і всі автори романів ненаписаних
6.
заспокоїтись
7.
говорити
не говорити
ні говорити
8.
сміття – подарунки війни
тим хто добре поводились
он воно скрізь лежить на ледь заспокоєних вулицях
подивись
ніжку за ніжку закинуло
вигнулося
перекрутилося
все йому добре
а нам що ми собі знай лякаємося
підстрибуємо
біля пакетика кожного
9.
пити своє вино пити вино твоє
пити його вино пити її вино
пити вино їхнє
берегти себе для вина
10.
річка так швидко несе свої жарти
нарешті знаходиш куди руки діти
ставиш уявну каву на прибережні сходи
випростовуєшся
на конструкціях особи сидять і ногами хитають
призахідне сонце цілує
так добре
ставити знаки оклику
як це тільки ти вмієш
і жарт з річки виймати
з серйозним обличчям
ніби краба
що поцілував тебе
одночасно з сонцем
