Посестри. Часопис №168 / Імпульс сили

Звідки береться сила, здатна змінити хоча би щось у цій реальності? Хоч би перевернути піщинку, хоч би зірвати пожовклий листок із дерева? Джерела енергії десь усередині людини вирують, чекаючи нагоди вийти назовні. 

Олег Коцарев у вірші згадує про цей імпульс, потужний і часто неочікуваний:

чим не нагода
вкотре (!) {довідатись спробувати}
звідки береться імпульс сили

Про джерела африканської культури, її постколоніяльне переосмислення всупереч насадженим стереотипним уявленням європейців, а також про сучасне літературне середовище в Африці, про яке ми майже нічого не знаємо, говорить Анья Бенгельсторфф у розмові з Жанною Слоньовською:

Африканська історія писалася з європейської, чоловічої і звитяжної перспективи: ми вас завоювали і тепер розповімо вам, де розташовані ваші кордони, якими є ваші мови, яким типом людей ви маєте бути. Натомість література, яку створюють африканці, показує зовсім іншу перспективу – наприклад, розповідає про фундаменти культур, які існували тут задовго до приходу європейців.

Про інший змість знайомого простору Львова, який також обріс стереотипними уявленнями, говорить ув есеї «Насправді Інше місто» Данило Ільницький:

Насправді, як вже було сказано, це зовсім не те місто, яким його собі часто уявляють. Звісно, всі ці уявлення становлять такууу строкатість, що часом годі укласти її в певну цілість. Тож маємо тонку межу: що варте уваги, а що ні; і загалом: чи варто цю строкатість уявлень про Львів складати в якусь концепцію, носитися з нею, звертати на неї увагу, чи, може, ні?

У пошуку джерел поезія торкається різних сфер, часто несподіваних. У вірші Роберта Рибіцького цей пошук виглядає таким чином:

А коли би повернувся назад у часі,
чи повернулися би з Тобою й спогади?
 
Ці баби так тягли дроти, що світло гасло,
так тягли дроти і ніхто не дзвонить,
врешті підключили пастуха і струм повернувся.