Посестри. Часопис №167 / Повернення додому

Головне питання: коли ми зможемо повернутися додому? Ні, навіть глобальніше – чи взагалі коли-небудь? Повертаючись у знайомі місця, залишаємо деінде частину себе, іншими очима дивимося на знайомі краєвиди й інтерв'єри. Крізь призму війни відомий нам світ має геть інший вигляд, і ми в ньому – чужі нам самим.

У поетичній майстерні Олени Герасим'юк виявляються нескінченні запаси яскравих образів, асоціацій та підтекстів, що сплітаються в складні поетичні мотиви:

Тепер – у тебе є ритуал
повернення додому.

На місці шкільного рюкзака
сьогодні ставиш військовий, але не це важливо.
Він теж потертий і порваний,
з книжками і змінною формою,
як і тоді, немає жодного бажання повторювати пройдене
та розкладати вміст по полицях.

Повернення, яке заповідає наступну подорож, у вірші Конрада Ґури стає центральним образом. Його перевернуті черевики, як пошарпаний війною рюкзак, говорять про те, що завтра подорож повториться. Так звучить його вірш у перекладі Анни Зотової:

Не скасовано термінів. Нічого
не було подаровано.
 
Це вже усі речі
покладені навзнак.
 
Черевики болотом доверху.

В есе «Сто поглядів на війну» Галина Ткачук говорить про українську літературу воєнного періоду:

Книжки про війну часто важко читати. І писати (скільки досліджень, дискусій та консультацій із психологами часом проходять українські автори, щоби виробити свій унікальний спосіб нетрамватично говорити зі своїми читачами про цю трагедію). Однак – що не так очевидно – обирати книжки про війну для читання та перекладу справа так само складна.

До 200-ліття видання поеми «Марія», написаної зачинателем польського романтизму Антонієм Мальчевським, – ми публікуємо черговий фрагмент. Поему вперше переклав українською Станіслав Шевченко:

Допоки він ясніє від світлого жадання, 
Погордою не знищивши наших вуз єднання, 
Триматиметься цноти, любові не зречеться,
Уламкам буде вірний – як щастя дім схитнеться.
Над долею моєю ще не опустять віко,
Його думки про мене здалека, хоч і рідко,  
Плисти таємно будуть у почуття схололі
Бальзамом чудодійним, немов рятунок долі.