Посестри. Часопис №166 / «В Бога є чотири брами часу...»

В Бога є чотири брами часу:

Перша – біла. Друга – золота.

Третя починається відразу,

А тоді дописує листа.

А четверта, як мала дитина,

Лиш сміється, плаче і росте,

А її стареча половина

Щемко усвідомлює просте,

Вийняте із досвідів повторень,

Смерті, сну, ставання і хотінь,

Порожнеч, тривання перетворень

Дня у ніч і блискавки у тінь, –

Мерехтіння як початок крику:

Знову світу, знов наприкінці.

І несе в собі печаль велику,

І перебирає камінці.