Посестри. Часопис №163 / Зі щитом і на щиті

І той, що снайпером заліг дивитися в приціл,

і той, що мотоцикл проміняв на автомат,

і той, котрий розводив рибу та чекав на нерест, 

і той, який в Норвегії був на концерті ДахиБрахи, 

і той, котрий в Італії тікав від поліцейських,

і той, що в Швеції був на ремонтах та халтурках,

і той, який в Тернополі варив стабільно пиво,

і той, який з п'ятнадцятого вмів стріляти з ДШК,

і той, у кого діти, крихітний мопед і сива борода,

і стоматолог той, що не любив свою професію,

і той інструктор з лиж, що перервав сезон у Буковелі,

і той, що піротехнік і прихильник древніх римлян,

і той, що воротар у професійному футболі, 

і той, що з дев'ятнадцяти вже воював в Азові,

і той, що взагалі доцент, дослідник й викладач,

і той, що КМС з єдиноборств отримав в дев'ятнадцять, 

і той далекобійник, що ганяв в Європі рейси,

і той, у кого за плечима був французький легіон,

і той, що повернувся з-за кордону й потім втратив руки,

і той, що лікарем почав лиш працювати на швидкій,

і той, який в Німеччині сидів за бійку,

і той, що був логістом, працював на Новій пошті,

і той, який мав три корови і любив їх пасти,

і той, що марив військом і якого запаяло,

і той, що у зимову ніч морозну поділився запальничкою,

і той, який міняв валюту на базарі,

і той, котрий на ровері міг їхати по сорок кілометрів, 

і той, з яким у таборі дитячому були вожатими,

і той, що хіміком був в київській лабораторії,

і той пожежник, що призвався, незважаючи на бронь,

і той, котрий нікуди не спішив, бо розлучився,

і той, що керував друкарнею у Харкові,

і той, який літав на fpv ще з дев'ятнадцятого року,

і той, що говорити краще вмів ніж воювати,

і той, що був з поважних київських ультрас,

і той, який тримав район і був бандитом,

і той, що миротворцем був в Іраку,

і той, що був експертом з розвитку громад,

і той, що був ведучим телебачення, 

і той історик й барабанщик у рок-групі,

і той, який організовував концертні тури для артистів,

і той, який не міг не пропустити жодної спідниці,

і той, що працював сім років в податковій, 

і навіть двоє тих, що були депутатами міськради,

і двоє тих, що вибрались з-під обстрілів в Бердянську, 

і той, що нелегальним був туристом Байконуру,

і той, що свого часу був кремлівським в'язнем,

і той, що бачив, як руйнують рідний Маріуполь,

і той, що повернувся із російського полону,

і той, що уявляв себе колись поетом, – 

зі щитом,

 

бо той, з яким колись ми грали в Conter Strike,

бо той, хто малював аеропорт донецький,

бо той, супроти кого грав футбол,

бо той, хто шпіцом завдавав удару по м’ячу,

бо той, який не був на КМБ до бойових,

бо, той, що віршами балакав вже без вісті більше року,

бо той, що гаслом Слава Україні журавлів вітав,

бо та, котра казала Дякую за службу,

бо той, що був істориком й дослідником УПА,

бо той, котрий на бойові ходив із далматинцем, 

бо той, за що не брався, все вдавалося,

бо той, що з добрими очима і нервовим тіком, 

бо той, що пів Америки на ровері проїхав, – 

на щиті...

 

Бо всі вони колись були цивільними.