Посестри. Часопис №156 / Чорний лелека

                                                                  Олафові Клеменсену

 

чорний лелека ховається від людей

від гамору і гріха від тиші й болю далеко

щоб пережити літо немов пережити день

у тиші та у трудах як і має жити лелека

 

чого йому чорному жити безрадісно як усі

у дзьобі воду носити на крилах збирати сіль

немов пилок цього світу – не білий а навпаки –

він тільки чомусь на пір’ї лишає білі мазки

 

чорний лелека ховається від дощу

від страху і самоти від спеки й тіні далеко

від правди яку ніхто не бачив або не чув

а що таке правда скажіть

                              – вона чорна немов лелека

 

у хащі де ні розпуки ні пристрастей ні ідей –

це краще аніж на муки носити чужих дітей

це легше ніж потерпати за кожну провину їх

і мабуть це більша кара за менший од неї гріх

 

чорний лелека ховається від людей

чорний лелека ховається… від людей…

чорний… лелека… ховається… від лю…

дей