Посестри. Часопис №151 / Гелена Сабіна

Бабця постійно говорить про Бога.

попиває потрохи долиту каву

і пристрасно повторює проповіді

свого сільського гуру.

має клопіт із розгризанням

горіха у порції домашньої випічки.

лагідна і довірлива – шістнадцятирічна,

примушена вийти заміж

за старшого на шістнадцять років

сусіда з найближчого села.

дівчинка, яка ще навіть

не уявляє, що буде народжувати

восьмеро дітей, з яких одне

(первістка) поховає.

може забуватися, тішитися

дощем і важким життям,

може, по суті, майже все,

(варити, полоти, співати,

різати курей, м’яти вуха)

хоч закінчила тільки

чотири класи початкової школи.

добросерда й надійна,

завжди готова піти на жертви.

лишень не торкається чорного хліба

– він занадто нагадує їй про голод

і про ті часи, коли дитина дорослішає

в темпі кулі

якою стрелили

в її батька.