Посестри. Часопис №150 / І ти замовкаєш

Здобуто й утрачено багато, інерція цих здобутків і втрат шалена. Неможливо описати у вірші кожен окремий досвід, але література й не має наміру зайняти місце статистики, адже вона здатна у дрібниці відбити настрій епохи. Й одна струна переконує натовп!

Із поезією Конрада Ґури ми вже зустрічалися на шпальтах часопису, редакція рада представити наступного добірку його текстів, у яких світ достоту надреалістично переплавлюється завдяки його неймовірно гнучкій мові й тонким образам:

Струна стоншується і ти замовкаєш, або принаймні
Замовкнув би, якби залишився.

Польський поет Едвард Пасевич переконливий завдяки здатності поєднувати скрайньо непоєднувані образи – як і наша щоденність, яка подеколи значно відірваніша від реальності, ніж наше уявлення про те, якою реальність може бути:

Неможливо описати у вірші
сходження вниз,
сопіння в собі, жаль,
що є цей страх,
що ця мить.
А ніщо розляглося в кістках.

Спати це добре,
це сприяє травленню.
 
За мить перед пострілом уяви серпанок.
А тоді розфарбуй його собою.
 
Решти не треба.

Традиційно продовжуємо публікацію класичних текстів видатного польського прозаїка Генрика Сенкевича в перекладах українською мовою. Також представляємо читацькій увазі першу частину п'єси Оксани Савченко «Моє пекло», яка увійшла до короткого списку Конкурсу «Драма.UA» у 2023 році. Українська драматургія поволі розвивається поруч із театром і кінематографом, а завдяки конкурсам українські драматурги приходять не лише до читачів, але й до глядачів:

ЛУКА. Може, розкажеш, що сталося? З мене абиякий психолог, але розмовляти з людьми я вмію.
МАРИСЯ. Ти мене жалієш? Правильно! Я й забула. В моїй країні війна. В мене така сильна травма. Що ти хочеш знати? Якісь страшні історії? Так сходи до групи підтримки українських біженців.
ЛУКА. Я ходив.
Пауза. Лука виймає пачку цигарок, показує жестом Марисі – «хочеш?», вона хитає головою. Лука закурює.
МАРИСЯ. І як враження? 
ЛУКА. Всім сильно не пощастило. Там було стільки страшних історій. У одної дівчинки загинули всі друзі, у другої брат, у жінки ногу відірвало. І от вони говорять про це, говорять, і в якийсь момент я… Це неправильно... Але я відчув себе ніби на якомусь конкурсі. Де люди міряються нещастями. Кому має бути гірше – той і переміг.