Посестри. Часопис №149 / Трен ХХ

О Уршулю кохана, куди ж бо пішла ти?

             У які ти краї подалася блукати?

Чи злетіла ти в небо з земної юдолі,

             Щоб знайти собі місце у янгольськім колі?

Чи до раю пішла ти? Чи острів щасливий

             Десь для тебе знайшовся? Харон мовчазливий

Перевозить тебе вже на той берег Лети –

              І, води в ній напившись, забула мене ти?

Чи душа твоя, постать лишивши людини,

              Перебралася жити в єство солов’їне?

Чи в чистилище, доню, пішла очищати

              Ті гріхи, що на себе ще взять не могла ти?

А чи канула в вічність, мов крапля у море,

               Звідкіля ти з’явилась на муку, на горе?

Змилосердься над батьком, о, де б не блукала, –

               Як живою до мене прийти не здолала,

Дай розраду, як можеш: з’явися на очі

               Хоч марою, хоч тінню, хоч сном серед ночі!