Посестри. Часопис №148 / «розпускається ніч...»

розпускається ніч

як довга коса

і падає пасмами

поволі на плечі

поміж теміні сяє

срібляста імла

марніє усе:

люди

тварини

і речі
 

стискаються долоні

– рука на руці –

і перстені згасають –

золото старе

гаснуть дні

згасають тижні

місяці

догасає світ –

звіря кволе

та німе
 

лиш срібляста імла

в'ється довкола

і в'ється холод

лягаючи на вікна

розпускається

зимова ніч –

готова

поглинути всіх нас

на віки

вічні
 

листопад-грудень 2023 року