Посестри. Часопис №144 / А той третiй празник...

Ну от, перебула вже всі свята. Батьки би мною пишалися. 

І той перший, і той другий – дяка гідозепаму, – 

І пів третього навіть. 

А як їхала ввечері у автобусі – 

Геть порожньому, празниковому, 

За три ряди переді мною жінка сиділа: 

У маминому чорному капелюшку 

(його так і не повернули з лікарні, як тіло віддали), 

З її кучериками нечемними, 

Що вічно тікали на волю, 

В дублянці маминій, 

Зі спиною мами – 

І сльози гарячі бризнули, 

Потекли водою Йорданською, 

Як вийшла вона на зупинці маминій, 

Так і не озирнувшись.