Посестри. Часопис №137 / «синиці сплять – а музика не спить...»

синиці сплять – а музика не спить

де зойкне тиша де принишкне вітер

де мостячись на зледенілих вітах

губатий сніг тоненько заскрипить

 

але синиці сплять – і тільки Бог

їх дихання у стрісі розрізняє

і сипле сипле їм на небокраї зерна чудного –

й сала колобок на ниточці підвішує до неба –

нехай у сні подзьобають вони

 

і Бог тоді всміхнеться сам до себе

і прошепоче: – музико, засни…