Посестри. Часопис №133 / Настає невідома епоха
Від дрібного залежить усе – так деколи здається, хіба ні? Ми бачимо себе в макродзеркалі щоденності, і як ми реагуємо на це віддзеркалення? Чи бачимо щось більше, ніж нас самих?
У вірші Павел Лекшицький виймає із простоти складність, із інтимності – універсальність. Ця тендітна долонька тримає ввесь світ, бурхливий, залитий сталлю та криком:
Тримаючи у своїй
оксамитову і тендітну
жіночу долоню,
живитись ілюзією
того, що долоня тримає
цілий світ.
Віктор Кордун густою фарбою творить тактильно відчутний образ наближення нових невідомих часів, котрі загрозливі, проте водночас бажані, адже без радикальної зміни ніяк не обійтися:
...І народжуватися, і не народжуватися – однаково,
і жити, і не жити – однаково,
і думати, і не думати – однаково,
і творити, і не творити – однаково:
навіщо ж він завдавав собі клопоту
шукати слова найвлучніші і трудити язик перед натовпом,
навіщо списав ці слова у книгу? [...]Хтось незримо із-позад мене
перегорнув останню сторінку –
і книга закрилася.
Я відчув: настає невідома епоха.
Актуальний як ніколи, Лешек Шаруґа написав для всіх нас важливі слова: «У випадку України, одним із приводів є своєрідний комплекс, який відчувають росіяни стосовно своїх сусідів. Бродський пише про «рвані корені» російсько-української історії. Це – правда, це – наслідок маніпуляцій, яким цю історію піддають упродовж віків. Правдою є також те, що в обговореннях цієї історії ми маємо справу зі своєрідним словесним шахрайством...»
Про початок повномасштабної війни народилася низка текстів, у тому числі й для дітей, які не лише психотерапевтично, але й естетично випробовують наші перцептивні здатності. Ситуація, що знайома багатьом: «Мар'яна стояла у величезній залі залізничного вокзалу серед натовпу дорослих та дітей і розгублено озиралася. Пронизливо завивали сирени і все ближче й ближче чулися вибухи. Ніхто не знав, звідки від'їжджатиме евакуаційний потяг. Час від часу наполохана юрба, почувши чергову інформацію, кидалася бігти вокзальними сходами або відчайдушно продиралася на ескалатор, щоб потрапити на потрібний перон і вскочити до рятівного потягу».
