Посестри. Часопис №130 / Зрушення (Із циклу «Інша вість про радість»)

ці ясні небеса – не лише для птаства

ці таємні глибини – не лише для риби

ця щільна земля – уже не для мертвих

бо дитина як голка проходить всесвіт

нанизує і зшиває

об’єднує і лікує

перехрестя стихій

мов хрести розклада на колінах

вона грається й творить

з’єднує все розірване

відновлює поруйноване

оживлює

усміхається

ось, червива земля вже зцілилася

плід достиг і сяє здоров’ям

і земля підноситься новим тілом

новою радістю

полум’ям новим

 

Будьмо уважні!

Будьмо уважні!

 

вже тоншають тверді щільнішають висі –

не лишилося неможливого на планеті

розплющуй душу розплющуй очі – дивися!

кожне слово буде почуте тут і зараз

благословення прокляття молитва брехня

неси своє слово наче колиску

обережно ледве похитуючи

неси його як немовля

боячися впустити

неси його наче воду

щоб не розхлюпати

чистим

неси його

бо хтось прагне почути

саме від тебе

Слово

 

Будьмо уважні!

Будьмо уважні!