Посестри. Часопис №125 / «тільки так – розгойдується море...»

                                                                    Десь у сивій муті океанів

                                                                   В дрейф лягають чорні кораблі

                                                                                                    К. Калитко

 

тільки так – розгойдується море 
тільки так – до інших берегів 
з присмаком зневіри і покори 
краще позбавлятися боргів

лаври одіссея маски тиші 
все твоє пливи і не барись
б’ються хвилі б’ються найсильніші 
у слова що з’являться колись