Посестри. Часопис №119 / Поцілунок коротше трьох хвилин не оподатковується...
– Поцілунок коротше трьох хвилин не оподатковується, – сказав він.
Це стосується й сексу, кохання, стосунків, взагалі будь-яких радостей і насолод.
Тому ми живемо тут короткими перебіжками.
Як автоматними чергами.
– Чи не простіше сплатити податок? – спитала вона.
А чи ставка занадто висока?
– А ніхто ж не знає. Хто знав, тих нема вже.
– Якийсь сюр, – дивується вона.
– Ну звісно, сюр, – сміється він. – Це ж сон.
– Нарешті сон не про війну, – радіє вона.
(У небі з'являється лічильник.
Вони дивляться на нього.)
– Ходім покажу, – каже він нетерпляче
й веде її за ріг.
За рогом – уся повнота війни. Тхне
гниллю, солодким тлінням та горілим.
(Лічильник у небі зникає.)
– Якщо це сон, навіщо тут війна? – дивується вона.
– А куди вона дінеться? – дивується він. –
Ти носиш її у собі, тепер це твій вантаж.
– І твій, – зауважує вона.
– І мій.
Настає незручна пауза. Кожен думає про своє.
Вона – про те, що хоче його поцілувати.
Він – про те, що треба валити звідси.
– Як же бути, якщо я...
– Катапультуватися.
(На небі з'являється лічильник.
Ритмічно мигтить червоним.
Доходить до своєї межі – і зависає.)
13.10.2023