Посестри. Часопис №119 / Поцілунок коротше трьох хвилин не оподатковується...

– Поцілунок коротше трьох хвилин не оподатковується, – сказав він.

Це стосується й сексу, кохання, стосунків, взагалі будь-яких радостей і насолод.

Тому ми живемо тут короткими перебіжками.

Як автоматними чергами.

– Чи не простіше сплатити податок? – спитала вона.

А чи ставка занадто висока?

– А ніхто ж не знає. Хто знав, тих нема вже.

– Якийсь сюр, – дивується вона.

– Ну звісно, сюр, – сміється він. – Це ж сон.

– Нарешті сон не про війну, – радіє вона.

(У небі з'являється лічильник.

Вони дивляться на нього.)

– Ходім покажу, – каже він нетерпляче

й веде її за ріг.

За рогом – уся повнота війни. Тхне

гниллю, солодким тлінням та горілим.

(Лічильник у небі зникає.)

– Якщо це сон, навіщо тут війна? – дивується вона.

– А куди вона дінеться? – дивується він. –

Ти носиш її у собі, тепер це твій вантаж.

– І твій, – зауважує вона.

– І мій.

Настає незручна пауза. Кожен думає про своє.

Вона – про те, що хоче його поцілувати.

Він – про те, що треба валити звідси.

– Як же бути, якщо я...

– Катапультуватися.

(На небі з'являється лічильник.

Ритмічно мигтить червоним.

Доходить до своєї межі – і зависає.)

 

13.10.2023