Посестри. Часопис №22 / Мозаїка привітань

Яніна Осевська, поетка (Польща):

Дорогі поети й поетки, письменники та письменниці, а також читачі порталу! З нагоди свята Дня Незалежності України бажаю Вам, щоби слова, які виходять з-під Вашого пера додавали сил тим, хто бореться за мир, і несли надію на швидку перемогу. Сила слова велика, а тому не може їх бракувати як одного з аспектів діяльності, що веде до перемоги правди про те, хто жертва, а хто аґресом. Бажаю багато сил, багато впевненості! Слава Україні!

*

Юстина Соболевська, критикиня (Польща):

У День Незалежності України бажаю Вам перемоги. Від початку війни я думаю про одне оповідання Корнеля Філіповича, польського письменника, який народився в Тернополі, під назвою "Ніке", і подумки присвячую його Україні. Герой бачить сон, що його ув'язнили у вежі, стіни якої рухалися, намагаючись розчавити в'язнів, а навколо ширилася бетонна пустеля. І раптом він побачив далеку точку, яка наближалася - це постать Ніке, яку не беруть кулі, оскільки вона незнищенна. Постать наближалася, кришила бетон, з-під якого пробивалася зелень: "Її таємнича сила діяла так, що кулі розліталися в повітрі в пух, неначе кульбаби. Ніке вже близько. Я виразно бачу складки шат, які вкривають її тіло, стегна, груди, і вже знаю, що Ніке поспішає нас урятувати і несе нам свободу". Слава Україні!

*

Томаш Яструн, поет (Польща):

До кордону

Кожна війна
Побіля кордону
На якому стоїш
І кожен
Випущений набій
Падає біля тебе
Вийдеш із цього цілим
Але вони залишаться в тобі
Назавжди
Поранені та вбиті
І мова вогню у вікні
Що лизатиме твоє лице
І два чорні ґудзики
Очі маленького ведмедика
Загубленого на дорозі
Дитиною
В часі подорожі
До твого кордону

3 березня 2022

*

Ека Кеванішвілі, поетка (Грузія):

Я хочу сказати всім українським друзям, українському народові, що ви чи не найсердечніші люди і вашу боротьбу ми спостерігаємо з Грузії щодня. Чи вже одного разу відчули на собі російську агресію, і тому дуже добре вас розуміємо. Це болючий досвід. Ваша війна — це й наша війна. Ваша перемога — це і наша перемога. Грузини кажуть "ні" путінському жорстокому режиму, кажуть "ні" війні в Україні. Слава Україні, слава ваших героям. Нехай ця війна скінчиться вашою найбільшою перемогою. Я вірю в це. Я молюся за це.

*

Раду Ванку, письменник (Румунія):

Шановні українські брати й сестри, наш вид надто часто породжує божевільних диктаторів, які намагаються винищити цілі класи чи раси, а навіть країни: Сталіна, Гітлера і тепер путіна. Ваша неймовірна сміливість у боротьбі проти диктатора показує, що наш вид має шанс вижити. У розпалі битви ви маєте силу показати те, що людство існує, і що має силу боротися. Ви боретеся за все людське. За те все, що створило людство щирого та шляхетного. Як завжди, зло веде до великого знищення. Як завжди, щирість і шляхетність переможе. Ви переможете. Ми всім серцем з українцями й Україною. Слава Україні!

*

Мілош Бєджицький, поет (Польща):

Усім, які з причини імперіальних інтересів, пожадань чи фантазій проголошують, що не існує такої країни і такої держави, а це суспільство не заслуговує на те, щоби самому собі правити – аби Блакитно-Жовта Незалежна завжди могла довести, як сильно вони помиляються.

*

Міло Янач, письменник (Словаччина):

Дорогі друзі в Україні, увесь цивілізований світ сьогодні із затамуванням подиху спостерігає за вашою героїчною боротьбою проти путлерівських окупантів і вбивць. Весь цивілізований світ сьогодні на вашому боці і всіма силами намагається вам допомогти. Сьогодні ви не лише захищаєте цінності свободи та демократії, але й захищаєте цивілізацію від навали варварів. Ось уже сім років на ваше життя впливає агресор зі Сходу. Останніми днями ми були свідками його божевільної поведінки, але ви все ще не відступили і не здалися. Це дивовижно, що ви вже досягли проти величезної переваги. Ми у Словаччині також намагаємося всіма силами вам допомогти. Ми допомагаємо людям, які тікають від війни. Надсилаємо Вам матеріальну та фінансову допомогу. Ми добре усвідомлюємо, що якби Україна потрапила в руки варварів, ми були б наступними. Будь ласка, залишайтеся сильними. Ви виграєте боротьбу. Ви повинні перемогти, тому що правда і любов на вашому боці. І як казав наш колишній президент Чехословаччини Вацлав Гавел: правда і любов повинні перемогти брехню і ненависть. Слава Україні. Слава героям України.

*

Ярослав Міколаєвський, поет (Польща):

Обійми

після тисячі віршів і ночей любові

після перекладу божественної комедії
і після лампедузи

після мільйонів слів запущених у зорі

знаю від вітмена
і разом із вітменом

що джерело і мета —
обійняти людину

обійняти її думкою
руками
і всім
чим можна повернути до первинного стану
коли всі були
як і залишаються
єдністю

коли всі були
як і залишаються
любов'ю

без огляду на те чи це жінка
чи чоловік
чи хтось хто шукає
поміж їхніми оманливими
миттєвими станами

чи це народ
власний чи сусідський

чи на антиподах сміливої уяви

не було би будди
ісуса
аллаха

не було би єгови
чи святого ніщо

якби не було первинного
бажання чи волі
обіймати ближніх

думають
говорять
вчинком чи поглядом

слухом 
засобом мови
чи засобом музики

нюхом уяви
і нюхом нюху

смаком смаку
і смаком спраги

природою дотику
і сном розможення

коли її відчуваю
то не думаю про вину
а про поділених
людей в україні

*

Бріар Вуд, поетка (Нова Зеландія):

Друзі в Україні, ви й ваші сім'ї, сусіди і друзі турбувалися одне про одного та про свою землю, яка у відповідь створила сміливих людей, котрі знають, як піклуватися про неї. Вражаюча оборона вашої країни супроти нищівної віськової сили, що лякає всю планету, показала те найвище, чого може досягнути людство. Я надіюся, що багато людей тут в Аотеароа-Новій Зеландії та в усьому світі здатні зупинити цю війну та зробити мир можливим. Ароха! Любов!

*

Марцін Ґачковський, перекладач (Польща):

Уся моя любов виснажена, уся моя любов...

Нестерпна. Жити з тобою ніяк...  Та стій же! Дай договорити, привітати. Дівчинко! Ти ж знаєш, що я знаю, коли в тебе той день. Язиката, мінлива, примхлива. Ти наче швидкісна яхта. Ніколи за тобою не встигав. Із тобою все догори дриґом. Я спати, ти танцювати, я відкорковую, ти прибираєш. Початок знайомства – на тобі гігантська шапка, пахнеш рибою, стискаєш у руках постколоніальну валізу. Спільні мандрівки – смачна кава на огидній заправці, зловмисні тіні на наших обличчях. Вічне питання – куди звернути? На Схід чи таки західніше? Ми блукали багатовекторно, крізь піднебесний вогонь та ядерні погрози. Нарешті я примудрився подорожувати тобою. Ммм! Розкішна мапа. Ямочки-родимочки. Кохання-гризня. Цілування-ревнування. Стерпіти усіх твоїх хитропузих письменників! Що лишилося? Правда. Десь на твоєму боці.  Правду не слід посадити на переднє сидіння та пристебнути. Прорветься, вибіжить на дорогу. Та погаси цю сатанинську посмішку, інвесторів налякаєш! Дай ручку. Ходімо – без сліз, без розмови. Ти розчавиш лукавого чарівника, я тебе нагодую веганським борщем. Бо нас таких двоє на цій зеленій галявині. Нестерпна. Життя без тебе... Та куди ж ти знову? Хоч шапку одягни!

*

Сері Барфорд, поетка (Нова Зеландія):

Моїм дорогим друзям в Україні, вашим близьким і далеким співгромадянам скажу, що мені дуже прикро через те, що сталося з вами і вашою чудовою країною. Я співчуваю вашою болеві та захоплююся вашою сміливістю. Хай Бог вас усіх благословить. Арогануі (велика любов) для вас із Аотеароа-Нової Зеландії.

*

Пйотр Лямпрехт, поет (Польща):

Лист до друга

Нічого дивного, що ти мрієш про повернення додому. Я ніколи не насмілився тебе спитати, чи ти маєш до кого повернутися. Я навіть не знаю, чому від цих слів я почав листа. Говорячи про такі скрайні справи, як знищення чи смерть, язик заплітається. Я це пізнав у лікарні як капелан серед вмираючих. Потім людина бачить: багато зі сказаних слів – це банальність. Узагалі, ми в такій ситуації, що в розмовах зі знайомими часто до кінця не віримо, ніби це все відбувається, що за нашим кордоном, так близько, в наших сусідів триває війна. Що кожного дня падають бомби й убивають людей Року Божого 2022-го. Я радію, що ти зараз тут зі мною в Польщі, й ми можемо краще одне одного пізнати та ділитися важливим для нас. Я сподіваюся, цей жах швидко закінчиться, і Ти зможеш повернутися до себе, до свого старого сміття. І я певний, що за Тобою сумуватиму. 

*

Інґмара Балоде, поетка (Латвія):

Dārgie draugi Ukrainā! Дорогі друзі в Україні! У цей час слова втрачають свою здатність описувати реальність. Та все ж ми надалі володіємо тим, що має Силу та Волю, – словами. Я сподіваюся та вірю, що одного дня ми матимемо можливість одне з одним спілкуватися особисто після поетичного вечора – чи навіть щовечора кожного звичайного дня. Але зараз я лише хочу сказати: наші будинки і наші серця відкриті для вас. І ми думаємо про вас щохвилини кожного дня. Ті, хто може молитися, моляться. Я відчуваю величезний зв'язок між нами. Dievs, svētī Ukrainu! 

*

Космин Перца, письменник (Румунія):

Війна – це найгірше, що може вчинити одна людина проти інших людей. Війна – це смерть і пекло, руйнування сімей, руйнування надії, руйнування особистості та власності. Це нищення буття, насильство, спрямоване на підкорення та викорінення свободи руху, думки, вираження. Війна означає втрату людяності, діалогу, спілкування на користь злочину, виправданого лише прагненням влади, прагненням контролю та абсолютистського володіння. Ніхто в 21 столітті не вірив, що в Європі можливий такий кримінально-параноїдальний прояв. Але ось воно. Я мрію про об’єднану Європу в мирі та розумінні, в якій конфлікти вирішуються дипломатичним шляхом, а будь-яке зловживання владою та будь-яке авторитарне прослизання залишилося в минулому. Європа, в якій людина може робити те, що вона вміє найкраще, думати, розвиватися, вести до інтелектуальної та духовної революції, яка зробить нас кращими та мудрішими. Будь ласка, зупиніть війну. Тільки ви можете це зробити, а не злочинні уми, які це почали.

*

Шота Іаташвілі, поет (Грузія):

Я побував у понад двадцяти країнах на різних літературних фестивалях, але найчасніше бував в Україні. П'ять разів тільки в Києві, а ще у Львові, в Одесі, в Криму... і я дружу з багатьма українськими поетами і читачами. Так що буде зрозумілим мій емоційний стан останніх днів — ми всі у кризі. Цей стан постійно нагадує мені про міста, повні життя, їхні вулиці й кафе, світлих і чистосердечних людей навколо мене і про чудові історії, що трапилися під час фестивальних днів. Я озираюся на все це, і мені тяжко уявити, що ці міста бомблять або в будь-яку хвилину можуть бомбити. Я постійно удень ​​і вночі захожу на сторінки своїх друзів у фейсбуці, щоби перевірити, як вони почуваються і де вони зараз, що пишуть, який у них настрій і як я можу їм допомогти… Постійно згадую їхні незвичайні, талановиті вірші, і перечитую. І знаходжу нові... в цій поезії є все, і, очевидно, є війна, яка з 2014 року стала частиною їхнього повсякденного життя. Деякі з цих віршів я вже переклав для Тбіліського міжнародного літературного фестивалю, в якому в різні роки брали участь ці прекрасні автори. Відтоді як почалася війна, я взагалі нічого не можу робити, і мені вдається працювати тільки над перекладами віршів моїх українських друзів. Від цієї праці навіть стало трохи легше на душі. Адже я відчув силу – ту незвичайну силу правоти. Мир їм усім, моїм друзям – і всій цій чудовій країні, бажаю якомога швидше повернутися до світлих днів. Моя любов і слава Україні!

Переклав Юрій Завадський