Посестри. Часопис №117 / Первісна спроба

Яблуко по яблуку

беру до рук

і малюю йому спершу очі і вуха

потім наморщений лоб

а вже потім розкриваю його вуста

і знову вгризаюся

в їхню мовчанку

Скількимога простягаю руки

поставивши в коло предмети й дерева

та вишіптуючи заклинання

і знову розставляю їх недвижними

попід стіни й дороги

Шукаю нескінченних крил

у ласкавого дівочого лебедя

і натрапляю

тільки на невтолимий смуток

Садовлю Бога коло свойого вогнища

і змушую його запевняти мене

що небо гніздиться

і в деревах і в травах і в столах і в ліжках

і в поховальному ході