Посестри. Часопис №115 / Чорна земля

Ця чорна земля все чорніша чим далі на схід.

Візьми чисту воду і зброю. Не вір, не проси.

Облиш усе зайве, будь мудрим, кінчай на живіт.

Я більше не хочу дітей. Надто темні часи.

Ми будемо йти через гори, гаї і яри,

крізь сірі міста й попелища людських катастроф.

Однак кожна стежка уперто веде догори

й у світі напевно знайдеться чимало ґолґоф.

То що нам втрачати? Ми вільні, веселі і злі.

Ми маємо спогадів жменьку і радощів жмут.

Я поруч з тобою лежатиму в чорній землі,

коли буде треба. А поки ми маємо тут 

червоні світанки у макових мінних полях,

ліниві сніданки з роси і води, і вина.

Засмаглі обвітрені лиця. Прокурений шлях.

Весна, літо, осінь, зима й потім знову війна. 

 

2019