Посестри. Часопис №112 / Цілком

Ти вже це написав, не можеш знову,

говорить і злісно відсторонюється:

ти вже написав, що його труп

ходить у твоєму одязі, говорить

і мовчить роздратовано: а я на місці стравоходу

ліплю собі гніздо землерийки –

трохи гною, трохи шерсті –

і чекаю, коли забуде. От тоді

відповім: я змінив трупа,

він не змінив одягу,

не слиною, радше, шерстю

не в русі, цілком у вирі.