18.04.2024

Посестри. Часопис №107 / «надвечір’я…»

надвечір’я 
великі пори 
переповнює жовтий дим 
я навчився не бути добрим 
щоб відчути себе 
живим

 

традиційне блюзнірство вдачі 
вірогідніше – 
навмання 
вигинається вітер 
наче 
коле душу твоя стерня

 

виють 
крізь небеса роздерті 
неспотворені кольори 
поза смертю – бо довше смерті 
поза грою – 
бо вище гри

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Лазуткін Д. «надвечір’я…» // Посестри. Часопис. 2024. № 107

Примітки

    Loading...