Посестри. Часопис №106 / «Місяченько круглоколий…»

Місяченько круглоколий закрився хмарою;
Чи так тобі зо мнов любо, як мені з тобою?

 

Ой лісами, берегами білі сніги спали,
Очі мої сивенькії сльозоньки залляли.

 

Вихор дикий, студененький лопотить гіллями,
Тяжко, тяжко мому серцю з сумними гадками.

 

Ой як тяжко, побратиме, тверд камінь глодати,
Ой ще тяжче бездольному в світі пробувати.

 

В гробі сумно, в гробі тихо, сумрак студененький,
Ой як ляжу серед него, тогди я щасненький.