Посестри. Часопис №106 / До Пресвятої Богородиці

Предивная Діво, своєю красою

Вторуєш Ти Сина Людського,

Що шлях торував від хаосу земного,

Творця породила сльозою-росою.

 

Одвічному Змію Ти голову стяла,

Від кого стенає увесь світ хрещений,

Від янголів маєш за чин цей прощення,

Чеснотами слава Твоя возсіяла.

 

Ти сяєво щастя в пустині кромішній

Прогрішень безкраїх до самого денця.

Хай зглянеться Вишній у силі горішній,

 

Щоби попустило у серці шаленця.

Тож стань нам зорею для кожного ранку,

Блаженством надії з-під сонця серпанку.