Посестри. Часопис №180 / До Касі (LXXVI)

Як мореплавець тішиться злощасний,

Коли борвій спиняється пропасний,

Страшний буран подоланий був мужньо,

І сонце усміхається так дружньо.

 

Отак і я хвилині тій радію,

Як твого гніву буйна ватра тліє

І більш не палить. О моє кохання!

Вагання моє вічне і благання!

 

В мені надія оживає знову

Знайти причину ніжної розмови,

І райські розкоші можливі сливе.

Прощайте сльози і думки журливі.

 

На личко твоє гарне не борониш

Дивитись досхочу. І перепони

Нема для шепоту, очей сміливих.

Ще дещиця – і буду я щасливий.

 

Богине тріумфальна і всесильна!

Венеро щедра! Будь мені прихильна,

Хай згоримо в коханні ми обоє,

А сварки й смуток згинуть за горою.